В грудні я так надихнулась романтикою одноразових плівкових фотокамер, що за зиму купила їх собі дві, і вирішила фотографувати свої маленькі моменти. Тоді я ще не знала якою важкою видасться зима з 10 градусами в квартирі і трошки розплавленою менталкою. Але сьогодні я тут, в теплому травні, в першому дні, коли нарешті можна вийти з дому у футболці, і напевно в тому моменті, коли вже можна відпустити напругу від холоду.
Сьогодні отримала проявлені плівки, і вони мені стільки радості принесли!
Може тому, що зима нарешті позаду, а до нової ще довго. Чи тому, що на цих вайбових фото навіть мороз здається казковим спецефектом, і не більше)
В будь-якому разі, яка різниця, якшо шось тобі приносить стільки щастя) Тому я просто вдячна собі і всім друзям, з якими ми проходили через це разом, і звісно нашим захисникам, — за те, що ця зима нарешті позаду, цвіте бузок, розпускаються каштани, і треба просто не забувати наносити спф.
Всьо, пізніше покажу вам хто допомагав мені триматись) хоча один пухнастий друг тут уже засвітився
💙💛 La bibliothèque ukrainienne « CHO » à Nantes poursuit son initiative littéraire — le club de lecture « De l’auteur au lecteur », qui permet d’échanger directement avec des écrivain·e·s ukrainien·ne·s contemporain·e·s.
Ce samedi, l’invitée du club était Ivanna Dmytrouk — créative en marketing et autrice débutante originaire de Volhynie, qui vit actuellement à Kyiv. Nous avons discuté de sa nouvelle « Pieds nus sur la pierre », un texte touchant sur les enfants extraordinaires, l’acceptation et la force de l’amitié.
C’était déjà la deuxième rencontre de la saison, et nous attendons avec impatience les prochains textes de deux autres auteur·e·s. Nous avons parlé du processus d’écriture et de publication, partagé des idées pour rester productif·ve·s, et découvert différentes interprétations du texte. Et bien sûr, chacun avait quelque chose à raconter sur ce qu’il ou elle a trouvé dans le réfrigérateur en rentrant chez soi — dans un foyer quitté le 24 février.
Merci à nos lecteur·rice·s pour leurs questions intéressantes et inattendues. Revenez à nos prochaines rencontres — avec nous, c’est vraiment passionnant !
💙💛 Українська бібліотека в Нанті «ШО» продовжує літературну ініціативу — книжковий клуб «Від автора до читача», що дає змогу безпосередньо спілкуватися з сучасними українськими письменниками. Цієї суботи гостею читацького клубу була Іванна Дмитрук — креативниця в маркетингу, письменниця-початківиця з Волині, яка нині мешкає в Києві. Ми обговорювали новелу Іванни «Босими ногами по камінню» — зворушливий текст про особливих дітей, прийняття та силу дружби. Це була вже друга зустріч у межах сезону, і ми з нетерпінням чекаємо на наступні твори від двох авторів. Поговорили про досвід написання та публікації, поділилися ідеями, як залишатися продуктивними, відкрили різні прочитання тексту. І, звісно, кожному було що сказати про те, що він знайшов у холодильнику після повернення до дому, полишеного 24 лютого
Дякуємо читачам за цікаві й несподівані запитання. Повертайтеся на наступні зустрічі — з нами справді цікаво!
«Від автора до читача»
Відкрийте для себе історії. Зустрічайте творців.
💙💛Українська бібліотека в Нанті «ШО» продовжує літературну ініціативу — книжковий клуб «Від автора до читача», що дає змогу безпосередньо спілкуватися з сучасними українськими письменниками.
Цього сезону ми читаємо збірку «Повернення. Антологія сучасної прози» (видавництво «Віхола»).
🔹 У цю суботу в гостях у читацького клубу — Іванна Дмитрук
Іванна Дмитрук — креативниця в маркетингу, письменниця-початківиця з Волині, нині мешкає в Києві.
Обговорюємо новелу Іванни «Босими ногами по камінню» — зворушливий текст про особливих дітей, прийняття та силу дружби.
Як приєднатися до події
Ви можете долучитися онлайн або завітати до бібліотеки «ШО».
📅 Коли? Субота, 24 січня
⏰ Час: 17:00 (Київ) / 16:00 (Нант)
📍 Адреса:
Українська бібліотека «ШО»
3 Cr Jules Durand, Manufacture des tabacs, 44000 Nantes, Франція
📚 Електронну версію книги можна придбати на сайті видавництва «Віхола»:
«Повернення. Антологія сучасної прози» (e-book)
📚 Антологія також доступна у бібліотеці «ШО».
Таку ми з мамою мали пригоду в листопаді❤️
На вежу піднімались, по Сені катались, в Нотр-дамі охали і ахали, з Моночкою привітались, крем-брюле і круасани пробували, кроки народжували, на Монмартр залізли, в метро катались.
Одним словом, парижанки ✨
Запрошую всіх 5 травня о 19:00 в книгарню "Сенс" на Хрещатику на презентацію збірки, куди увійшла моя історія❤️
Буду рада бачити всіх) Після другого келиха наважусь підписати книжечки!
Тут дякувати-непередякувати) І @litosvita , які дали життя цій збірці, і моїй неймовірній кураторці @likeabirdfox за тонни підтримки і віри в мене, і друзям, які читають мої текти, і чудовому письменницькому клубу @writezin та його чарівній засновниці @fedynaaaaaaa , які теж шалено мене підтримують, і колегам та знайомим, які уже купили цю збірку.
Я не очікувала стільки добрих слів і ваших сторіс! Це дуже для мене цінно і важливо 🥹 Завдяки цьому поштовху, маю трошки більше сміливості писати далі.
Тому приходьте обійматись✨
Розділ ІІІ. Океан
Мис Рока, про який тільки чула на уроках географії.
Вітер і сплутане волосся.
Красиво так, що мозок в це не вірить.
Дрони над маяком, які тут просто знімають відео.
Коліна, що трясуться після спуску на пляж.
Вода, що зводить ноги.
Запитання від таксиста "Вас повезти дорогою над океаном чи звичайною?"
Втома як сувенір.
Розділ ІІ. Португалія тепла, Португалія жива
Замки, черги, грозові хмари.
Каштани, що вже розцвіли.
Кольорові будинки і синьо-біла плитка.
Красиві люди.
Літаки, на які ніхто не дивиться з підозрами.
Розкішні палаци, пальми і червона черепиця.
Розділ І. Похмурий Лодзь. Концертний Лодзь
Концерт @twentyonepilots , на яких я мала потрапити в 2022.
"Гордість і упередження", а потім ще й "Call me by your name" в красивій квартирі.
Червоні тіні і дивний мерч.
Найкращі співрозмовниці і співконцертниці❤️
5 хвилин на добігти до потяга.
Моя асоціація з 23-24 лютого — чізкейк.
Я пекла його весь вечір, хотіла передати колезі як запізніле привітання з днем народження. Чізкейк вийшов такий жовтий! І напевно, смачний. Але спробувати я його не встигла: було вже пізно, і я просто помила посуд й лягла спати.
А тоді мене розбудив дзвінком друг. Я слухала як весь будинок проснувся і кудись збирається, і думала — їм же просто рано на роботу, правда ж?
Потім я поїхала й сама. І чізкейк свій побачила через три місяці, на фото подруги, з якою ми жили разом. Крім чізкейка, вона ще скинула фотки скла на балконі — від вибухових хвиль.
З того часу я ні разу не пекла чізкейків) Але колегу все-таки побачила і пригостила — вже в кафе.
Чому я не взяла його з собою 24-го — сама не знаю. Я багато чого не взяла з собою в той день. Але я досі дуже вдячна, що мені було куди піти і було куди повертатись. Дякую всім, хто тримається, і всім, хто вже не почує наших подяк❤️🩹
