Chick flick film genre catered specifically to women’s interests, and is marketed toward women demographics.
This term is typically used only in reference to films that contain personal drama and emotion or themes that are relationship-based (although not necessarily romantic, as films may focus on parent-child or friend relationships).
Chick flick characteristics:
*Abundance of overwhelming emotional scenes
*Romance
*Predicable plot
*Happy ending
it was hell of a ride
встигла: • побувати в 7 країнах • пройти 330 км пішки до Сантьяго-де-Компостела
• вперше зібрати намет
• поплавати в Ла-Манші
• розшифрувати 16 годин інтервʼю • потрапити в другі титри в моїй карʼєрі [як асистентка, стилістка і редакторка] • декілька місяців займатись бюрократією по гранту, готуючи зйомку для Посольства України в Польщі • спродюсувати зйомку в Ізюмі та Балаклеї, бувши за 3000 км від неї • записати диктора в Sanahunt замість студії • організувати з Ukrainian Signal покази в Парижі та Варшаві
• здати польським поліцейським російського солдатика
• прочитати лекції в School of visual communication • придумати з десяток дебільних ідей за гроші • почати вчити третю іноземну мову
• відкрити й закрити мінібізнес • сходити на найкраще в житті побачення на березі Сени
• побувати на концертах The Blaze, Tame Impala, Surf Curse
• почати писати свій сценарій [два] • донатити, мітингувати, волонтерити й віддати майже весь свій одяг на благодійність
• сміятись крізь сльози й плакати від сміху не встигла: • $уїцид • стати багатою і знаменитою • навчитись стрибати на скакалці • проколоти ніс • завести пті-брабансона по кличці Ілфорд
Mumblecore films tend to revolve around characters in their 20s and early 30s who are usually single, white, and fairly aimless in both their professional and personal lives. Plots are often concerned with difficulties in romantic relationships, exacerbated by the characters' inability to articulate their own desires.
Mumblecore characteristics:
* Naturalistic dialogue and performances
* Non-professional actors
* Heavy use of improvisation
* Low budget
* Filming in real locations
* Shot digitally
Мені завжди подобався Париж в кіно, та в реальності він мене розчаровував. Але я придумала, як його полюбити — через фільми, зняті тут. Відтоді увесь час відкриваю щось нове. Ділюся першою частиною відомих і не дуже кінолокацій:
▪️Pont de Bir-Hakeim — «Початок» Крістофера Нолана та «Останнє танго в Парижі» Бернардо Бертолуччі.
▪️Pont Alexandre-III — «Ангел-А» Люка Бессона, «Корпорація “Святі Мотори”» Леоса Каракса, «Сабріна» Сідні Поллака з Гаррісоном Фордом у головній ролі, «Емілі в Парижі» від Netflix.
▪️Pont des Arts — «Молода і прекрасна» Франсуа Озона та «Секс і місто» — це саме те місце, де Біг нарешті заявив про любов до Керрі.
▪️Musée de l’Orangerie, а саме зала з лататтям Клода Моне, що займає близько 100 м2 — «Опівночі в Парижі» Вуді Аллена.
▪️Musée du Louvre — місце з багатьох фільмів, але найбільш знаковий для мене «Банда аутсайдерів» Жана-Люка Годара і сцена з пробіжкою по Лувру, яку через майже 40 років повторив у стрічці «Мрійники» Бернардо Бертолуччі.
▪️Cimetière du Père Lachaise — частина Веса Крейвена з кіноальманаху «Париж, я люблю тебе», «Корпорація “Святі Мотори”» Леоса Каракса та The Doors Олівера Стоуна.
▪️Théâtre Antoine, що служить фоном для прогулянки Анни Каріни та Бельмондо у стрічці «Жінка є жінка» Жана-Люка Годара.
▪️Shakespeare and Company — чарівний книжковий магазин з «Перед заходом сонця» Річарда Лінклейтера, «Опівночі в Парижі» Вуді Аллена й «Джулі та Джулія» Нори Ефрон. До речі, вони мають декілька полиць з українськими книжками.
▪️La Basilique du Sacré Cœur, станція метро Abbesses, та й увесь Монмартр цілком — «Амелі» Жана-П'єра Жене.
▪️Place René-Cassin і скульптура «Слухач» Анрі де Міллера — «Ненависть» Матьє Касовіца з юним Венсаном Касселем.
Исландия 🇮🇸
Исландия была в списке целей с 2019-го, и мне не верилось, что я смогу туда попасть. Из Украины нет прямых перелётов, а те что с пересадками жутко дорогие и энергозатратные. Поэтому планы посетить Рейкьявик оставались только планами.
Но в один из дней в Берлине, когда мне стало «как-то грустненько», я решила сделать то, что умею лучше всего — импульсивно куда-то сорваться. Посмотрев билеты, узнала, что прямой рейс из Вены в Исландию стоит 80 евро. А дальше я уже скупаю термошмотки в Uniqlo и пакую рюкзак.
Я провела там всего 3 дня и этого ужасно мало, но успеть кое-что посмотреть реально.
В Рейкьявике можно:
▫️ зайти в церковь Hallgrímskirkja полюбоваться органом и подняться на смотровую площадку, хотя с Perlan вид лучше;
▫️ попробовать исландскую кухню (оч на любителя, предупреждаю);
▫️ съесть лучший хот-дог в Bæjarins Beztu Pylsur;
▫️ устроить тур по барам, например зайти в KEX (но помнить, что 0,5 пива стоит 1200 крон);
▫️ сидеть на камнях на набережной и думать «господи, как же круто».
После советую отправиться на Южный берег Исландии, куда я не попала или в тур по Золотому кольцу, куда попала. За туром обращайтесь к @arcticmikeiceland Путешествовать с ним одно удовольствие и вряд ли возможно узнать и посмотреть столько всего самостоятельно.
Если любите СПАшиться, однозначно езжайте в Голубую лагуну. Мне оч понравилось и что важно, теперь «голубая лагуна» ассоциируется не с Брук Шилдс.
Ловушка понимания — это когда что бы не случилось вы говорите «я понимаю» или вместо высказывания своего мнения мило улыбаетесь. Это касается даже случаев, когда на самом деле вы не понимаете и злитесь, но относитесь снисходительно и практикуете принятие.
Изначально «понимать» означает умение осознавать и логически объяснять взаимосвязи. Но с приходом в нашу жизнь толерантности, на первый план вышло другое значение этого слова — закрывать на что-то глаза и не вмешиваться.
Мы попадаем в ловушку понимания тогда, когда оправдываем поступки направленные против нас. Так мы говорим «я сдаюсь, делай что хочешь». А если вы даже не ждёте извинений за подобные поступки, поздравляю, ловушка захлопнулась. Вас не спасти.
Республика Северная Македония 🇲🇰
Никогда не думала, что соглашусь хоть в чем-то с @varlamov , но он прав. У Скопье «не история, а фейк, не наследие, а пустышка».
Самый простой и бюджетный способ добраться в Скопье из Белграда (Сербия) на автобусе. Потому что прямых рейсов Киев-Скопье нет. Тест и всякие бумажки справки вам не понадобятся. Тест нужен для въезда в Сербию, но и там его у меня не спросили.
Для того, чтобы изучить Скопье вам надо максимум 2 дня. После от скульптур, дворцов, мостов и богатства начнет тошнить. Вместо этой «древнемакедонской» архитектуры советую обойти оставшиеся здания в стиле советского брутализма: общежитие Гоце Делчев, Македонскую почту и самое разрушенное — железнодорожный вокзал.
Из музеев однозначно идите в @msuskopje . Искусство классное, вид оттуда ещё лучше.
Когда со Скопье покончено езжайте смотреть страну. Почти вся территория Македонии — горы. Поэтому смело берите в аренду машину, а лучше гида со своей.
Лучший русскоговорящий гид по Македонии @acostefkovski .
Смотрите каньон Матка, Охрид, Крушево, ешьте форель, пейте вино, закусывайте персиками и наслаждайтесь жизнью.