Nadia Parfan

Дивіться прем’єру фільму «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського» на YouTube-каналі Суспільне Документалістика 24 травня о 12:30. Документальний фільм «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського» розповідає про українсько-американського художника Якова Гніздовського, чий шлях від таборів біженців до світового визнання відображає досвід українських емігрантів. Провідником цією історією стає кіт Жером, який до 110-ї річниці художника повертається в Україну й мандрує місцями, пов’язаними з ним, — від Тернопільщини до Нью-Йорка. Фільм поєднує архівні матеріали, інтерв’ю, анімацію та кінематографічні сцени, розкриваючи Гніздовського як людину, яка через любов до природи створювала унікальну філософію. Творча команда проєкту: режисерка та сценаристка — Надія Парфан; оператори-постановники — Євгенія Бондаренко, Денис Мельник; режисерка монтажу — Маргарита Гасанова; звукорежисер — Андрій Борисенко; продюсери/-ки — Юлія Сінькевич, Надія Парфан, Маргарита Кулічова, Анастасія Канарьова, Альона Голякова, Наталія Мовшович, Сергій Недзельський; актор озвучування — Слава Бабенков; кіт Даня в ролі кота Жерома; Володимир Задніпровський — у ролі Якова Гніздовського.

Зустріч із режисеркою — і одразу в кінотеатр? Легко, якщо вам пощастить виграти наш наступний "лот" 🤩 Надія Парфан — кінорежисерка, креативна продюсерка та культурна активістка з Києва, співзасновниця міжнародного кінофестивалю "86" у Славутичі (2014–2018), засновниця та кураторка онлайн-кінотеатру Takflix.com, членкиня Української кіноакадемії, Асоціації документалістів України, Національної спілки кінематографістів України та мережі Film Independent Ми запитали Надію, що вона готова запропонувати переможцю, і вона одразу попередила: любить, коли все по ділу. Тож якщо вам хочеться розібратися в кіно — як знімати, писати сценарій, рахувати бюджети чи будувати дистрибуцію — це саме та людина, з якою варто поговорити. Надія щедро ділиться досвідом і може допомогти побачити процес зсередини А якщо хочеться менш формальної зустрічі — теж чудово: декаф (бо кофеїн їй не друг, але каву вона любить), прогулянка Слобідкою або просто хороша розмова. Про музику, бас-гітару, на якій вона зараз вчиться грати, живий звук, джаз чи кіно, яке дивиться не по роботі, а просто тому, що любить кінотеатр 📽️ Робіть ставки та вигравайте зустріч із цією фантастичною людиною Як зробити ставку: 🔹мінімальний крок — 100 грн 🔹залишайте ставки в коментарях під цим дописом у Фейсбук ⏳Дедлайн: 4 травня, 23:59 Усі зібрані кошти підуть на підсилення збору на 1000 кумулятивно-фугасних боєприпасів для 429-ї окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес"

Наступного тижня мені стукне 40. Відчуваю багато вдячності за все неймовірне, що сталося на мому шляху — і хочу, щоб ставалося ще! З нагоди ювілею оголошую святковий збір на Екофлоу для захисників Київщини і буду травити байки. Недавно я побувала на Тенерифе. Відпустка співпала з Semana Santa. В цей час по всій Іспанії відбуваються масштабні процесії релігійних братств у супроводі оркестрів.  З храмів виносять масивні платформи з сюжетами Страстей Христових і "вигулюють" їх містом. Учасники одягаються в традиційний одяг з конічними ковпаками (що їх змавпував Ку-Клус-Клан). Ці ковпаки символізують анонімність християнського покаяння — і виглядають неймовірно. Багато-хто йде босоніж. Домініканці сковують ноги ланцюгами і несуть поруч з хоругвами атрибути Страстей. Найкрутіше в процесіях — широке залучення спільнот: ангелічні хлопчики, дівчатка з бантами, поважні сеньйори, люди в кріслах колісних і гарячі іспанські красунчики. Вражають оркестри. Грають діти, молодь, дорослі і дуже дорослі. Більшість одягнені в парадні мілітарні костюми, інколи марширують справжні військові. Ударний оркестр має свою трубу, а духовий — барабан-дробовик. Абсолютно неймовірне відчуття, коли два оркестри маршують вузькими історичними вуличками Оротави і синхронізуються між собою через диригентів. У місті Лагуна де лас Крістобаль таких оркестрів (і братств) було понад 20! Вишенька на торті — наше "рідне" гірське село — Таганана, така собі Криворівня. У Великодню ніч вся громада зібралась неподалік церкви з гітарами, укулеле, наїдками, вином і.. опудалом Юди. Юді приробили іграшковий "пісюн" на дистанційному керуванні, з якого натисканням кнопки йшов маленький струмінь води. Юрба отак ходила і "колядувала" по хатах вночі, а потім на ранок після святкової меси пішла до ріки — і спалила Юду. Найкращі християнські традиції — язичницькі :) Зичу вам світлого свята Великодня, чудес і насолоди традиціями. А принагідно запрошую складати християнсько-язичницькі пожертви на мою банку у біо!

🥹Уяви, що ти зустрів цих малих на дитячому майданчику, а вони тобі пропонують гратися в онлайн-кінотеатр А нам і уявляти не треба! 💜Усім Такфліксом долучаємося до купної ностальгії фотографіями маленьких нас

Все прекрасне у цьому світі так чи інакше — про ритм. Наприклад, бас-гітара. Закохалась у бас я давно і безповоротно. 8 років совкової дресури на фортепіано відбили будь-який інтерес до гри на інструментах. Але ж бас — це не інструмент. Це чистий кайф. Мріяла "сісти за бас" з підліткових років. Було кілька спроб, остання в ковід. Я швидко здувалась. Мало знайти комбік, чохол, інструмент. Треба система і дисципліна. Треба люди — наставники і середовище. Треба займатись. Гами. Вправи. Щодня. Як колись в музичній школі. Де взяти стільки часу в дорослому віці? Коли ти ФОП 3-тя група? Коли ніколи не знаєш, яким буде наступний проект? І чи буде? Чи так і залишиться аплікаційним пакетом з автоматичним листом-відмовою? От дороблю цей проект — і тоді вже точно засяду. Ага. Цього року я торкнулась якогось нового професійного дна. Ясно побачила, що у наших реаліях кіновиробництво буває потворним — і мені це не підходить. Мене цікавить краса. Тобто ритм. 1 вересня випадково-невипадково опинилась в класі бас-гітари. Вчора був перший академконцерт. Нібито не хвилювалась. Сіла грати, аж бачу: на передньому плані трусяться пальці. Дідько, це ж мої! Інстаграм дозволяє викласти лише одне відео, тож я збережу собі джазовий твір, де пальці хоч і трусяться, але сяк-так грають. Був ще один — простіший, класичний. Я умудрилась зашпортатися в трьох соснах. Академ зарахували, навіть похвалили. Помилки — частина шляху. Головне — рухатись. Я вчуся гам, секвенцій, глушіння струн, невідривання пальців, четвертних треолів. Але насамперед вчуся вчитись. Приймати неідеальність, орієнтуватися на процес. І кайфувати. Ну бо це ж бас, а бас - це кайф. Дякую всім, хто підтримує мене на цьому шляху. Мрію в наступному році зіграти на пристойному джемі. Кличте! Буду вчити ноти. І ходить на сольфеджіо! Особлива подяка @philipdotsenko @sasha_fryziuk @anna.ryzh i @sergiochegodayev

У найтемнішу пору року зі мною сталося щось дуже світле. Одного вечора, бездумно гортаючи сторіз (як оце зараз), я натрапила на коротку заявку для участі у воркшопі зі зйомки 16мм у @sasha.pletenetska . У минулу п'ятницю я вийшла з офісу @umca.museum i тримаючи в одній руці повідець Курбаса, а в другій піжонську вінтажну валізку. У ній був Pallaird Bolex H16, заряджений 3 хвилинами чорно-білої Kodak 7222. Завдання: зняти щось про joys and burdens нашого everyday life. Увечері я солодко задрімала в фланелевій піжамі. Пролунали вибухи. Ми пішли в укриття у метро. Чоловік і пес лягли спати, а я дістала експонометр і стала міряти світло. Світла було мало. Чат ДжПТ заохочував ризикнути і переконував, що швейцарська оптика 25 мм справиться. Але ж буде образливо запороти 3 хвилини плівки? Провела всю ніч у роздумах. О 5 ранку запрацювало метро, а з ним і світло. Чат ДжПТ наполягав що все має вийти. Через мале ISO у видошукачі майже нічого не видно. Як навести фокус? Міряти кроками відстань до беззахисних тіл сплячих в метро. А що це ви тут знімаєте, а хто вам дозволив, а я не дозволяю. Ох, дорогі мої, світло дозволило — то я і знімаю. Плівка намотується вручну шматками по 10 секунд. Чи 20?  Ніколи в житті не знімала раніше на плівку. Готувалась, що ніц не вийде. Та наступного дня наш куратор Крістіан написав із даркруму, що все виглядає outstanding. Увечері ми сіли в салоні, він зарядив проектор і я побачила... Що я побачила? Трохи темряви і трохи світла. Людей, з якими я (не) спала в метро. Joys and burdens нашого everyday life.  Плівка — абсолютна магія. Вчить уважно дивитись на світ і думати про речі зовсім по-іншому. Дякую за цей подарунок усім причетним, @ukrainian_emergency_art_fund , а найдужче Силам оборони. За посиланням у біо мій збір на тачку. Хто зробить щедрий донат, покажу вам що назнімала коли оцифрують.

Для @arynastarovoitova . Дякую тобі за Славутич, @86_festival і досвід утопії

За час Великої Війни у мене з'явилась маленька традиційна: коли стається щось класне й достатньо масштабне, я роблю збір і в присвячую його цим подіям. Останні пів року таких подій було мало. Я жила в режимі понаднормового навантаження, проклинала долю і закреслювала хрестиком дні, які мені залишились. І знаєте що? Вижила. Поїхала у відпустку, взяла до рук бас-гітару і почала по-трошки повертати собі життя. Хочу це відсвяткувати. Дякую всім, хто прийшли на допомогу в моменти кризи. Моя найбільша вдячність — Силам Оборони, завдяки яким я вдома, у своєму місті, на своїй землі, заходжу в кризи — і можу з них повертатися.  Разом з ГО «Українські мурахи» @ua.ants відкриваю збір на авто для 639-го окремого зенітного кулеметного батальйону. Нехай цей збір буде про літо, яке було — і до якого лишається 223 дні. Про світанок, що настає після найтемнішої пори. Про пригоду, дорогу, шум моря, сонячне проміння на кромці хвилі, захід сонця в велику воду, гігантську пудрову хмару, оленятко і його маму, що вибігли на дорогу, як тільки я перетнула кордон. Цей збір — про розкішне південне дерево, яке запрошує на себе вилізти — і на якому можна лишитися жити, якщо інші варіанти накриються. Чекатиму ваших малих і великих донатів і зачакловую на чудеса! Монобанка, Приват і ПейПал у біо

Цей день настав!  Щиро запрошую на прем'єру повнометражного фільму, якому віддала рік свого життя. Це історія про україно-американського художника Якова Гніздовського, розказана його другом котом Жеромом.  Фільм знятий на замовлення Суспільне Мовлення. Це щось на межі мистецької документалістики та публіцистики. Я дуже старалася зробити так, щоб перше переважало, а чи вийшло — переконайтесь самі. Цей проєкт був для мене великим особистим і професійним випробуванням. Я ще ніколи не робила кіно в настільки екстримальні строки, з такою кількістю обмежень, форсмажорів, тиску. Те, що все вийшло, а сьогодні я пишу ці слова (і все ще можу усміхатись) — справжнє чудо. Безмежна подяка героям, команді, партнерам і всім, хто підтримували мене та фільм на тернистому шляху. Особливо низько кланяюся двом людям, без яких цієї прем'єри не сталося б — неймовірній режисерці монтажу @ri_wonders та продюсерці @juliarts . Мій тил, моя опора, найкращі партнерки у світі. Велика прем'єра відбудеться у неділю, 26 жовтня о 16:30 в Будинку кіно. Повторний показ 1 листопада о 14:45 в кінотеатрі "Жовтень". Квитки за посиланням у біо або на сайті @molodist_kiff . За якийсь час фільм буде онлайн на платформах @suspilne.culture

Річка Удай @npp_piriatinskiy . Літо 2025

Цього літа я багато працювала і дуже мало жила життя. З такої нагоди урочисто оголошую літо продовженим. На скільки? Скільки буде треба! Чому кажуть “многая літ” — не зим, не осеней і не весен? Бо влітку влітку стається все найкраще. Одні тільки вишні чого варті. Навіть моє безнадійно змарноване літо встигло щедро мене обдарувати. Дякую кожній людині, звіряткові, камінчику, горі, ріці, озеру, ягідці, що так вчасно сталась зі мною цього літа. Впорядковую літні скарби. Підемо ретроспетивно. У серпні сталася мистецько-архітектурна резиденція "Халабуда" @ao.community . Багато чула про @residence_mc6 , та якось не складалося. А все для того, щоб побувати в цьому місці саме з цими людьми і досхочу нахалабудитись. Тут я все ще багато працювала, але також 🌸 робила халабуду — в найширшому значенні слова 🦋 прокидалася на світанку, читала тексти 🍀 говорила про них під кипрійний чай 🌼 збирала квіти 🏵 добувала з них жовтий пігмент 💮 фарбувала тканину вручну 🐶 спала з Курбасом в одному ліжку 🐈 багато чухала псів і котів 🦄 танцювала 🐣 були жива і щаслива Низький уклін за візіонерам-філософам Олі @sukha_o та Едуарду за те, як ви живете, ставитеся до світу і робите ЦЕ, сестрам @anna_pashynska @taniapashynska , які так впевнено будують халабуди і екстрагують пігмент і надихають, що навіть у мене вийшло, @kateryna_nsk за магію ранків з читанням, @trayanmuse за чаювання і звук і всім-всім-всім хто були поруч Фото мої, крім Надія-Монро поглядом @truealevtina , одне відео @tetyanabey , а Надія-Поллок і ще одне - Оксани, яка здається не веде інстаграм

Update: Голос знайшовся, всім дякую! Котик Жером шукає голос! Для запису закадрового голосу кота Жерома у фільмі "Птахи і звірі" про Якова Гніздовського потрібен актор дубляжу/звукозапису. Це має бути молодий хлопець або чоловік з "молодим" голосом. Може ви його чули? Покажіть цей пост власникові або тегайте його в коментарях! Приблизний опис голосу/персонажа 🐱 Це тенор чи високий тембр (не "шоколадний бас") 🐱 Характер кота — дотепний, трошки пихатий 🐱 Манера оповіді — органічна (близька до розмовної) 🐱 Це не дубляж мультфільмів. Варто уникати “мультяшних” прийомів і не перегравати Текст для проби за посиланням у біо. Надсилайте аудіофайл на пошту [email protected] або в телеграм @parfanka . Ми спішимо, тож чим скоріше, тим краще. На фото — Яків Якович і Жером у Вірджинії