Це Іра
@titenkoiryna і її Кусь
Хоча насправді Кусь — це не повне ім’я. А ще буває Тото Кусюньо, Кусь Кусівіч і ще десяток домашніх варіацій 🤍
Собаку Іра хотіла з дитинства — настільки сильно, що навіть коли батьки подарували їй кота зі словами «ти ж хотіла кота», це не спрацювало. Бо вона точно знала: мріє саме про собаку. Тож коли почала жити окремо, у її житті з’явився Кусь.
Кусь — коргі. І, як каже Іра, коргі — це не просто милі собаки поруч. Це справжні особистості: розумні, характерні, дуже віддані й з власними звичками. Кусь, наприклад, не надто любить інших собак, зате обожнює людей. Для кожного знайде свій наймиліший вираз морди, підставить лапу, живіт і взагалі зробить усе, аби його гладили без зупину.
У Куся доволі розмірене життя: ранкові й вечірні прогулянки біля дому, улюблений м’ячик і суворий контроль Іриного work-life balance. Якщо вона засиджується за комп’ютером, Кусь просто приходить, сідає навпроти й осудливо дивиться, поки не отримає свою порцію гри.
Ще він дуже любить поїсти, поспати довше і взагалі чудово адаптувався до Іриного ритму життя. А коли їде «на канікули» до бабусі й дідуся, там у нього вже своя програма: любов, балування і трохи більше смаколиків, ніж дозволено.
І окремий факт, який неможливо не згадати: Кусь — пухнастий, флафі-коргі. За стандартами породи це вважається «браком», але для Іри — це його абсолютна суперсила і найбільший дар 🐾
