«Я хотіла зробити таке розмовне кіно, яке б ти дивився і думав: “О, у мене відбувається те саме!”» — режисерка Марина Степанська @stepanska.m
11 березня показуємо українську психологічну драму «Стрімголов» — історію про кохання та життя у вирі змін.
Фільм розповідає про молодих людей у Києві, які намагаються зрозуміти себе та свої почуття в часи, коли все навколо змінюється.
Антон, музикант-вундеркінд, повертається додому після навчання у Швейцарії та лікування від алкогольної залежності. Його дідусь відвозить його до села, далеко від міських спокус. Там Антон зустрічає Катю, яка незабаром має поїхати до Берліна з хлопцем, якого зустріла під час Майдану. Їхня зустріч стає імпульсом, що глибоко впливає на обох.
«Стрімголов» є повнометражним режисерським дебютом Марини Степанської та вже має вражаючу міжнародну фестивальну історію. Стрічка взяла участь у національному відборі фільму на висування на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
🎬 Після показу — обговорення за участі режисерки Марини Степанської (онлайн)
📍 Локація: Jam Factory Art Center, Львів, вул. Б.Хмельницького, 124, зал Авдиторія 🗓 Дата та час: 11 березня, 18:30 🎟 Квитки: 120 грн • 60 грн — студенти та пенсіонери • безкоштовно — військові й ветерани
Купуйте квитки за лінком у шапці профілю, на сайті або на рецепції артцентру ⤴️
В Довженко-Центрі показують американський кіноавангард і мені дуже сподобався цей досвід. По-перше, холодно, але в мене є шуба, тож атмосферу 1920-40х я зловила в 4D.
По-друге, на екрані розпад тіла, бажання, розпад форми і наративів, химерні сновидіння під легковажну музику.
Дуже рада, що вилізла з ліжка і була поглинута цим всим цілком! Магія кінематографу, яка тепер так рідко трапляється, доступна ще протягом цих вихідних.
(Беріть каву і коньячок)
Новий стиль: Київський бруталосентименталізм.
парковка, самокати, еклектика, какофонія і любовно вкриті садівниками на зиму хрупкі квіти, дарма, що виглядає монструозно.
Ми брутальні і сентиментальні.
Про амбівалентність моєї любові до рідного міста написала в фб
Зараз в метро. Відео труситься, бо я щось почала ревти майже одразу, але ви поймете.
Станція, де ми сьогодні з сусідами спали всю ніч, де я знаю, як пахне кожен куток.
Київ величний.
Дякую ЗСУ
Коли я взяла камеру в руки в 2022му, в мене не було якогось плану, чи, не дай боже, сценарію. Одначе з цих щоденників і знімкувань колег на фронті і біля поступово окреслилась ідея фільму.
“It’s not a full picture” (“Це неповна картина») - це документальний есей про спробу знімати війну, про сподівання, що зображення стане зброєю і про розбивання цих ілюзій.
Дякую ESFUF (European Solidarity Fund for Ukrainian Films) за підтримку проєкту!
І дякую моїй продюсерці Julia Sinkevych за віру, системну підтримку і спільну роботу
Рендомні фото зі зйомок і спроб 2022-2025
Як жити, коли отримуєш сповіщення: «зниклий безвісти»? Як впоратися з болем невизначеності, де шукати сили та підтримку?
В Україні десятки тисяч сімей живуть в очікуванні, переживаючи те, що психологи називають невизначеною втратою.
Жити чекаючи — спільнота взаємопідтримки і взаємодопомоги родин зниклих безвісти військовослужбовців. Якщо ви проживаєте невизначену втрату, дозвольте собі шукати підтримку. Якщо ви знаєте людину, яка проживає невизначену втрату, спитайте, як саме ви можете допомогти.
Проєкт «Психічне здоровʼя для України» реалізується за підтримки Швейцарії.
Концепція: Марина Степанська
Дизайн: Анастасія Старко
Анімація: Анна Дудко
Музика: Микита Моїсеєв
Звук: Марія Нестеренко
Thank you @rigaiff for these days, it was quite a boost for my inspiration!
Listening to others, discovering new film projects that made me thrilled, coming back to the only religion I believe - cinema is magic!
