Sofiya

Запрошуємо на цьогомісячну розмову KMA Book Club! Говоритимемо про збірку «Глуха республіка» Іллі Камінського, що вийшла друком у видавництві @duh_i_litera . Розмова довкола цього тексту — експеримент, який ми хочемо розділити з вами. Жанр визначити важко, оскільки він на межі — і за родом літератури, й за способом говоріння. На межі текст також і посутньо: його автор у підлітстві еміґрував з Одеси в Канаду. Він пише про простір, із яким повʼязаний дитинством, простір неназваний, почасти міфологізований і розщеплений. Він пише про війну в цьому просторі. До обговорення долучаться режисерка Катерина Горностай (@ka_krapka ) та перекладачка й літературознавиця Роксоляна Свято. Розмову традиційно модеруватимуть Софія Головко (@sofiyaholovko ) та Ліза Козловець (@yelkozlovets ), а відбудеться вона 22.05. (пʼятниця) о 18:00, у музеї-майстерні @arvm_studiomuseum (вул. Малопідвальна, 10Б). Реєструйтесь у формі в описі профілю. Дякуємо за спільне читання!

котрийсь із Енеїв знову пів ночі наговорював імена в ліву мушельку вуха повільно так щоб не витекли піною цвіллю вохрою зрештою всі ми з одного озера заступили за берег а тепер не лишилося навіть інших хай і без їхніх життів не лишилося навіть жмені прозорих ікринок в лівій мушельці вуха

Друзі, дякуємо за спільні читання й говоріння! Це була розмова довкола березневої книжки — повісті Юрія Косача «Еней та життя інших» у товаристві поетки й перекладачки Ії Ківи та літературознавиці й викладачки НаУКМА Ольги Полюхович. Уже скоро чекайте новин про нашу наступну зустріч довкола збірки «Глуха республіка» Іллі Камінського. Тим часом ловіть фото з події традиційно авторства @kkotiva — шукайте себе, діліться світлинами й читайте разом із нами. До зустрічі наприкінці квітня!

нотатки зі страшенно весняного Косача: скільки серед нас антеїв? люди межівʼя — часу, простору, мов мимохідність перебування життя кінецьсвітнє називати речі своїм іменням — називати посутньо чи наговорювати існування? історія — боротьба фраґментів із цілістю, еросу з етосом шекспірівські люди у шкаралущі горіхів Донна Анна — одночасно хіба ж не Офелія? кордони, проведені річками зламати межі свого існування (чи є тут своє?) це пройде

Удень до стіп тобі липне трава, прілою мертвою памʼяттю по зимі, а ти годуєш чужих голодних псів лущеною шипшиною, щоби не займали, бо не вмієш дати імен. Уночі повітря так перемерзне, що всі сни ти пробудеш рибиною з іншого берега й аж над ранок відкашляєш слово, сухе й застрягле поперек горла.

Зимовий сезон KMA Book Club ми завершили розмовою довкола «Сьомги» Софії Андрухович у надзвичайному просторі музею-майстерні @arvm_studiomuseum . Разом із випускницею НаУКМА, літературознавицею Марією Копаньовою (@typewrittengarden ) та художницею й очільницею Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького Оленою Зарецькою (@o_zaretska ) ми говорили про приватний простір, незвично чесну тілесність і способи вживатися з власними й чужими спогадами. На події нам вдалося зібрати 3113 грн, які вже передані на збір для батареї розвідки 148 ОАеМБр від @kma_help , за що ми вам неймовірно вдячні! Запрошуємо гортати карусель, упізнавати себе на світлинах та читати враження про книжку, що ними поділилися мовиці. А також дуже чекаємо наступної нашої зустрічі вже в березні. Долучайтеся, навесні — ще більше спільних читань, розмов і знайомств! Фото: @mariiaklitynska та @nastiabytsiuk

upd: закрили! друзі, долучаюся до збору @bakalobalakalo на два РЕБи SMART-9 для 10-го армійського корпусу, що зараз тримає позиції на Купʼянському напрямку. загальна сума: 580 тис. на два комплекси моя частка: 10 тис. покликання на банку в шапці профілю буду страшенно вдячна, коли ми спільно швиденько закриємо цю потребу! обіймаю

Насправді тепер в мене час став зовсім анахронічний. Є просто фраґменти, не втримувані в жодній послідовності. Подумалося, що рік був цілковито керролівський, що би воно зрештою не значило.

ця наша з @yelkozlovets фотка — з минулорічної геть ранньої осені, коли багато всього починалося, і десь серед того всього з‘явився Могилянський книжковий клуб, спершу «Лізин», а потім «наш із Лізою» Могилянський книжковий клуб. ми собі вигадали, що це мусить бути простір, у який приходиться і говориться про все, що спадає на думку або що давно сидить неословлене. говориться наївно, захоплено, азартно або дуже розлого і мудровано, але в кожному разі, без жодних обов‘язковостей. а ще ми вигадали, що туди сходитимуться студенти, викладачі, художники, кінокритики, філософи, музиканти (і далі андруховичівською ампліфікацією як вам завгодно) і матимуть дві години приватної, позбавленої будь-яких реґалій та ієрархій розмови про читану чи нечитану книжку і зовсім поза нею. бо ми чуємо, як багатьом бракує таких просторів. навіть тим, про кого не думаємо, що їм може бракувати. бо нам самим страшенно того простору хочеться. і хай воно часами виходить незґрабно, часами трохи розгублено й дикувато, але те місце на розмову (розмову хорошу, бо де зі смолтоками біда, там з літературними балачками не так і паскудно) в нас таки є — і нам дуже хочеться його розділяти, дуже хочеться, щоб оце «наш» помножувалося. тепер «наш Могилянський книжковий клуб» міґрує галереями й мистецькими просторами Києва, тож слідкуйте за локаціями, обіцяємо, що буде тепло, дуже любовно і дуже цікаво. цієї суботи зустрінемося там вперше, на розмову про Мілана Кундеру, його «Життя деінде», про сни, приватність, тіло й поезію — разом із @aquarinaaa та Романом Веретельником. із дуже важливими й цінними людьми. закінчу, певно, не найбільш делікатно, але чесно: нам із Лізою хочеться, щоб жива і тепла дискусія про те, що болить, любиться і важить, розширювалася, щоби переростала в дискурс і продовжувалася поза межами одного вечора. тому ми дуже запрошуємо прийти 29.11 о 18:00 в Кузню на Нижньому Валу, читали ви чи ні, і послухати, поговорити, побути. якась така наша вигадка ❤️

заслуханий у дзвін власного вуха