5 днів як один. Але вже точно найкращі дні цього літа, звісно, з болем, бо я інакше не можу сприймати події, що відбуваються. Однак хоча б радує наявність людей, яким не байдуже.
Справа наліво: працівники Червоного Хреста, я, найвідповідальніша людина, яку я зустрічала. Круто, коли хоч вряди-годи можна на когось покладатися. Я вже і забула як це.
(kommer til å savne)
My Donbas, my home, my native land 🇺🇦
I'm trying to be strong because I know a lot of people need me (even if one needed me, I'd be). I'm trying to be ordinary me - joking, having fun, telling interesting facts, bringing that positive and bright energy to everyone here because I know - they require it. I'm trying to gather myself together every time I see what they (ruzzians) have done to my home, to my people, strangers who I would have never met under other circumstances. I'm trying to combine my activities and be productive because I have people who believe in me. I'm trying to study and learn because this is the way I can be more helpful. I'm trying not to forget all those eyes filled with desperate feelings, seen horror and not knowing what will happen next because it's the only way to save the hatred to the creatures who caused it all. I'm trying to thank as many soldiers as I can because they're the only one barrier between orcs and us. I'm trying to remind each civilian here that there's still hope; each civilian outside of the front lines that militaries extremely need our support, donations and help because I know that not everyone understands how much tough it is.
I'm trying to do all of that just thankfully & FOR Armed Forces of Ukraine, for my people. I'm so sorry some of us have to face so much pain and trouble. I can't revive the dead but if I can do at least anything for the alive ones - I WILL. If I can bring a little smile to their faces - I WILL. If I can express my gratitude - I WILL.
I feel so much responsibility for the given life that I just can't waste it. I feel like I have to squeeze my opportunities like a lemon. I feel like I need to build myself up for something really important.
In fact, I wish we all did.
This chapter is officially over 🎬
I won't be tagging anyone, you know everything 🙌🏽
Emma, dear, I'll always be a fan of you. And I wish I had more time to get to know you, to be closer.
Of all the things you've done, I thank you for getting me acquainted with so many damn gorgeous people. Even if there was one, I'd be grateful. But you had an unbelievable skill to attract a lot of them. I'll never forget our struggles to get me volunteering 😅 You were so patient and now I feel so lucky I actually had enough time just to meet to, to dance that fucking dance with you💔 It's forever in my heart where I hope you and your smile will stay too.
You will stay forever in the things you've done. You will stay forever in people you got collided together. You will stay forever in ideas which you put the start to. You will stay forever in my eagerness to become better.
Thank the whole R2R team who I was lucky enough to meet for these memories, days, laugh, emotions and just daily Donbas routine. I will miss you all, guys. But mostly I'll miss the thought that we could have been all together. I was so fortunate to get caught the «golden time» of team members. Sometimes I had a feeling (and still have🥲) that it all wasn't real. That's how unique and valuable this experience is.
And by the way, in the photo there aren't all the volunteers.
I hope naively that some day we will gather just like at good old times. But for now...
How they say: «Morning has come and I have to go».
I’d really like to wear only dresses. But with ruzzia now and the reaction of the world it’s not possible.
#warinukraine #russiaisaterroriststate #ukrainiangirl #donbas #ukrainewar
ENG 👇🏽 У 2014 на мітингу в Донецьку була дуже гарна фраза на проукраїнському мітингу: «насильно мил не будешь».
Можна знести усе на своєму шляху тільки щоб щось отримати. Але ніколи не можна силою отримати прихильність і любов.
росіяни можуть зрівняти моє місто із землею, але воно ніколи не буде істинно, щиро і добровільно їхнім. Як і весь Донбас. І все тут.
//
In 2014, at a rally in Donetsk, there was a powerful phrase at a pro-Ukrainian demonstration: “You can’t win hearts by force.”
You can destroy everything in your path just to obtain something. But you can never force affection or love.
Russians can level my city to the ground, but it will never truly, sincerely, and voluntarily be theirs.
Just like the whole Donbas. And that’s it.
Upd: закрилиии
❗️ЗБІР НА ЧЕСТЬ АДВОКАТА. БУС ДЛЯ СПЕЦПІДРОЗДІЛУ 3 ОШБР ❗️
Загальна ціль: 🎯 500 000
Моя ціль: 15 000
Посилання у шапці профілю.
Сьогодні дуже важливий день для мене, адже вперше за ці роки я відкриваю збір на честь близької людини, яка загинула на цій клятій війні.
Ми познайомилися рік тому. Разом працювали, разом їли тірамісу вечорами і багато розмовляли.
Ярослав ніколи не був марнославною людиною, він був чоловіком дії, не пустих слів.
Мені назавжди бракуватиме часу, щоб розпитати його більше про минуле, про його життя, про все те, що він зробив для нашої країни тихо, без гучних заяв чи медіа. Йому це не було потрібно.
Він отримав поранення під Бахмутом і був на відновленні, коли ми познайомилися. А через пів року вже повернувся у стрій вже на нову посаду.
Таких людей, чоловіків дуже рідко зустрінеш у цьому житті. З такими цінностями, із найважливішим для мене особисто – вкладом у свободу України. На жаль, найкоштовнішим…
Ярік, я хочу, щоб ти знав: мені дуже далеко до тебе, за витривалістю, за некомфортноцентричністю і багатьма іншими пунктами. Але я обіцяю, усе, що я буду робити для цієї країни – буде присвячено тобі.
Вибач, що я не встигла сказати ці всі речі, те, як я тобою захоплююся, те, що ти мені подобаєшся за життя.
Побратими Адвоката продовжують працювати. І їм необхідно забезпечення. Тим більше в умовах, коли дрони так активно нищать основні засоби пересування наших сил.
Будь ласка, давайте посприяємо.
На честь мого друга і колеги Адвоката 🛡️
