Я завжди шукала фотографії та хроніку, які ви потім бачите в відео
@myr_ukraine , сидячи в затишній напівтемній кімнаті в себе вдома.
Окей, гугл, фото Павла Тичини... Леся Українка в Криму... карцер Стуса...
Нещодавно мала змогу потрапити в архів. Ми зараз працюємо над новим відео, чому б тут не спитати раптом в них є матеріали, - подумала я собі.
"За вашим запитом нічого не знайдено", - бачу на екрані комп'ютера. Як це так...
- Це заборонена тема, - пояснює мені працівник архіву в читальній залі.
- Тобто?
- В нас майже немає матеріалів на цю тему, бо в Радянському Союзі ця тема була заборонена. Але ми спробуємо щось знайти...
Перебираючи фотографії на іншу тему, я звернула увагу на опис однієї з них. 6 фотографія. "...восстановлении ул. Крещатик, разрушенной немецко-фашисткими захватчиками".
Весь Київ у 1942 чудово знав, що Хрещатик був зруйнований більшовиками. Бачили, як НКВД ночами звозили величезні ящики з мінами, закладаючи їх у підвалах та на горищах будинків.
"Никогда, ни в то время, ни после советские власти не признались во взрыве Крещатика, а наоборот, приписали этот взрыв... немцам", - читаю я на сторінках не зацензорованого видання Кузнецова "Бабин Яр".
Архіву більше 90 років, і на жаль, він зберігає не лише пам'ять про минулі часи. В ньому живе і брехня, якою годували "совєтского чєловєка".
"Все тайное когда-то становится явным" і це стосується навіть злочинів самого радянського союзу. В лютому вас очікує нове відео
@myr_ukraine , робота над яким вже почалась.
До зустрічі поза межами архіву:)