📢 Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC запрошує на відкриту онлайн-лекцію Катерини Ботанової «Радикальна локальність: українські дискурси деколонізації».
🗓 Коли: 12 травня о 18:30.
📍 Де: онлайн (посилання надійде в телеграм KRCC та на вашу пошту, вказану при реєстрації).
🖇 Участь за реєстрацією (посилання у шапці профілю @krcc_centre )
📤 Подія проходить у межах деколонізаційного мистецького проєкту «Повернення історії», спрямованого на критичне переосмислення музейних наративів Кривого Рогу та виявлення колоніальних і радянських інтерпретацій локальної історії. Проєкт «Повернення історії» реалізується за підтримки Британської Ради @uabritish у межах програми «UK→Ukraine: Culture Sync».
ℹ️ У лекції йтиметься про витоки понять деколонізація та деколоніальність, їхній зв’язок із процесами політичної незалежності та виробництва знання. Особливу увагу буде приділено українському контексту: як змінювалися способи осмислення відносин із Росією до і після 2014 року, і як повномасштабна війна трансформувала сприйняття історії, культури та простору.
🎨 Катерина Ботанова також розгляне, як ці глибокі суспільні зміни відображаються у практиках українських художниць і художників – зокрема через роботу з пам’яттю, локальністю та новими формами культурного висловлювання.
👤 Катерина Ботанова @katya_botanova – культурна критикиня, кураторка та дослідниця, яка працює між Україною та Швейцарією. Вона досліджує деколонізацію, солідарність і культурні трансформації в культурних і мистецьких практиках поза межами Глобального Заходу. Ботанова є керівницею медіапроєктів Інституту фронтиру, де курує спецпроєкт “25 стратегічних питань для України”, співкураторкою швейцарської бієнале Culturescapes, колишньою директоркою Центру сучасного мистецтва в Києві. Минулого року вона курувала виставки в Мистецькому арсеналі та ПінчукАртЦентрі. Її тексти публікуються у міжнародних виданнях і наукових збірках, а також вона є членкинею PEN Ukraine.
Steilneset Memorial by artist Louise Bourgeois and architect Peter Zumthor in the most eastern town of Norway to commemorate 96 witches executed in Finnmark in the 17th century.
Freezing winds over the Barents Sea at the end of April make it a very special place to visit.
Експерт(к)и, які оберуть фільми-переможці DOCU/СВІТ — міжнародного конкурсу повнометражних і середньометражних документальних стрічок:
Катерина Ботанова
У 2024 році доєдналася до Інституту фронтиру як керівниця медіапроєктів, а у 2026 запустила спецпроєкт «25 стратегічних питань для України» у співпраці з Ukraïner.
У 2023–2025 роках була гостьовою кураторкою Дослідницької платформи ПінчукАртЦентру, де впорядкувала антологію «Повернення історії. Деколоніальність та мистецтво в Україні після 1991 року» і опікувалася виставкою «Архіпелаг історії». Влітку 2025 року Ботанова також відповідала за артпроєкт «Херсон. Степ тримає» у Мистецькому арсеналі.
Від 2014 року співкурує швейцарське бієнале Culturescapes
Її тексти виходять у різних медіа, а також у книгах, виданих Routledge, McGill-Queen’s University Press, Forum Transregionale Studien, Ibidem Verlag та ін. Катерина Ботанова є членкинею Українського ПЕН.
✨ 11 червня під час фестивалю відбудеться публічна лекція за участі Катерини Ботанової.
Томас Постулка
Народився в Оломоуці, Чехія. Навчався в Університеті Палацького, де у 2020 році здобув ступінь магістра з кінознавства та медіадосліджень. Із 2016 року працює на фестивалі Academia Film Olomouc, нині як асистент із комунікацій. Відповідав за текстову ідентичність кіноклубу Pastiche Filmz в Оломоуці.
У 2020 році почав працювати упорядником програм та координатором із залучення аудиторії на фестивалі One World. Із 2022 року керує програмним відділом фестивалю.
Еніко Гюреско
Має ступінь бакалавра з історії мистецтв і магістра з дизайну та менеджменту у галузі мистецтва. Із 2020 року входить до команди KineDok, є членкинею Європейської асоціації документального кіно та Європейської кіноакадемії.
У 2022–2025 роках була членкинею правління MADOKE — Угорської асоціації документального кіно. Обіймає посаду директорки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини VERZIÓ — одного з головних угорських кінофестивалів, який щороку відбувається у листопаді. VERZIÓ належить до Мережі фільмів про права людини та Doc Around Europe.
Jump to Leipziger Buchmesse for a day of talking about war ecologies, climate crisis, art, and radical locality with dear colleagues @olesyaostrovska , Adrian Ivakhiv, and @daviesfranziska —done.
The questions ranged from whether attacks on energy infrastructure makes people more equal (no!) to whether the war destruction can force us to rethink approaches to economic development and environmental care, from artistic practices of war to the foreseeable end of the fossil-fuel economies. We looked at this war, the Russian war in Ukraine, as volens nolens a great decolonizer.
Great thanks to @goetheukraine and @mystetskyiarsenal , dear @mariashubchik and @yu.vi.ka for this opportunity!
Київ — таке місто, з якого я постійно привожу книги. Заштовхую їх у маленькі валізи, які ледь закриваються, і тягну через кордони.
Деколи ці книги — це мої книги.
Цього разу нарешті взяла в руки те, що зʼявилося наприкінці минулого року. «Документування війни» — збірник текстів, виданий @index__institute та @center.for.urban.history , де вийшов мій есей «Повернення образу» про те, як змінюється мистецтво після трьох років великої війни.
Але найнеймовірніше — це каталог виставки «Херсон. Степ тримає», яку ми минулого року з @rbondarchuk@darya.averchenko та @maidan_nezalezhnosti (з ідеальним менеджментом від @natalia.stanko ) зробили в @mystetskyiarsenal , а задизайнувала і виставку, і каталог @lera.guievska . І він такий, що його з рук не хочеться випускати :)
Ще трохи і його можна буде замовити або купити в Мистецькому арсеналі.
Війна змушує нас одночасно модернізуватися — і звертатися до практик домодерних.
Ми розвиваємо технології — і «ворожимо на перемогу». Збільшуємо частку жінок у війську — і вимагаємо від жінок народжувати. Стрімко урбанізуємося — і переосмислюємо критичну важливість землі. Прагнемо бути частиною «європейського емансипаційного проєкту» — і усвідомлюємо його обмеженість і недосконалість.
🤝Ким ми є на 13-му році війни? Суспільством, яке стає все більш прогресивним — чи суспільством, яке ніяк не може вирішити базові питання рівності й взаємоповаги?
Чому нам варто внести в словник поняття «домодерності», позбавивши його присмаку «відсталості»? Зрештою, чи все модерне є благом, а традиційне — ворожим?
👉Складних тем багато — ми не маємо ілюзії швидких відповідей, але спробуємо поставити правильні запитання.
Обговорюємо незручні питання з Катериною Ботановою та Іванною Скибою-Якубовою та запрошуємо долучатися до розмови.
Подія безплатна за попередньою реєстрацією. Форма — в біо @sphere.wa .
Побачимося 5 березня о 18:30 за адресою Куликівський узвіз, 13.
До зустрічі у ПрайдХабі 🤍
Захід організовано ГО «ХЖО Сфера» за підтримки Kvinna till Kvinna.
Незручний проєкт ми нарешті запустили з @_frontier_institute_ та @ukrainer_net (моя dream team!). У цікавих і мудрих людей, які вміють складно і довго думати, ми збиратимемо непрості питання, які постійно “не-на-часі”, від яких хочеться відвертатися. І робитимемо їх “на часі”, бо без незручних питань, на які немає простих відповідей, неможливо побачити і зрозуміти майбутнє.
Я взагалі вважаю, що немає нічого важливішого за питання. Правильно поставлене питання формує точки напруги, урухомлює думку і пошук, запускає в рух тектонічні пласти суспільних змін.
Цей проєкт «25 стратегічних питань для України» упродовж року мапуватиме 25 викликів, 25 точок напруги, але водночас і 25 точок сили, які допомагатимуть нам зрозуміти українське суспільство сьогодні та накреслити траєкторії руху у довгій перспективі.
Мені випала честь курувати цей проєкт і далі розвивати медіа проєкти Інституту фронтиру. Тому моє перше питання:
Як існувати в радикальній одночасності викликів?
Відтепер щодва тижні на сторінці Ukraïner
Лінки в шапці біо 👆
#25питаньдляукраїни
The first time in ages home for the New Year. It was fun. It was loving. It was artsy, but not too much. It was intimate. It was loud. I loved it!
Happy 2026! ✨
This is me saying good-bye to this incredibly complicated and exhausting year by saying good-bye to the beautiful heartbeat of the Atlantic ocean I had a luxury falling asleep and waking up to for some days. We need to cut ourselves some slack sometime to be able to make the next steps.
