Дара 🇺🇦🦊

Збираємо на авто, бо без авто — все інше втрачає сенс. Відкриваємо збір на пікап для окремого взводу 2 ШБ 3 ОШБр на Харківський напрямок. Можна мати людей, задачі, план, але без авто це все стає в х100 важче. Будь-яка задача = мобільність. Немає мобільності — падає швидкість. Падає швидкість — падає результат. А якщо падає результат, то ми втрачаємо наші дома 💔 Тому, ми продовжуємо боротися! 🎯 Загальна сума: 350 000 грн 🔗 Посилання на банку в шапці профілю 💳 Номер картки банки: 4874100025679351 👉🏻 PayPal: [email protected] Хочеш доєднатися? Напиши в дірект @plus_plus__volunteers або переходь у бот @plus_plus_volunteers_bot — отримаєш персональну картинку, текст і нашу вдячність. [вривайся у боротьбу з найкращими]

Волонтерство – це вибір, а не «відсутність чогось кращого». В одному зі своїх останніх тредсів я прочитала дуже багато “думок” – про те, що волонтери агресивні, що вони “забили на реальність”, не розуміють бізнесу й життя, і взагалі живуть у своїй фантомній моралі, не вміючи більш нічого. І якщо чесно, дуже сумно, що волонтерство стає якимось ярликом негативу – і тобі вже іноді соромно й немає бажання говорити, що ти волонтер. Бо люди вішають на тебе безліч ярликів. Дуже зручно – критикувати тих, хто щось робить, поки сам стоїш осторонь. Розвію ваші міфи: насправді, більшість із нас чудово розуміє, як працює бізнес, маркетинг, продажі й усе, в чому ви – «великі спеціалісти». І саме тому ми відкладаємо це вбік – бо розуміємо, що без перемоги все інше не має сенсу. Ми – не наївні. Ми – свідомі. Волонтерство – це якраз про системність, побудову процесів і маркетинг. Ті, хто у волонтерстві, часто краще за великих бізнесменів розуміються на цих речах – бо вони живуть у реальності і вміють швидко і ефективно адаптуватись, маючи досвід минулих професій. Ті, хто займаються волонтерством по-справжньому, часто залишили частину себе заради цього шляху. Свій бізнес, свої амбіції, свої карʼєри, свою звичну стабільність. І роблять те, що ніколи не було легким: збирають, возять, підтримують, домовляються, вивозять, повертають і, часто, рятують життя. Бути волонтером сьогодні – це не хобі. Це щоденна пожертва. Це відмова від себе, від своїх справ, своєї рутини – задля того, щоб інші мали шанс жити. Бо якщо ти не на фронті – ти маєш допомагати фронту. І викладатись на 101 відсоток. Іншого варіанту у нас немає. І якщо ми хочемо бути зрілим суспільством – маємо вчитися поважати тих, хто продовжує допомагати і боротись. Хто день за днем домовляється, шукає, пакує, купує, доставляє – щоб армія мала все необхідне. Бо без цього не буде ні перемоги, ні майбутнього. В тому числі – вашого.
 Волонтерство – це не «замість життя» і точно не про «тупість у якихось сферах».
Це – обов’язок кожного. У країні, яка щодня бореться за своє існування.

Ірина Цибух, позивний «Чека» Журналістка, волонтерка, парамедикиня батальйону «Госпітальєри». Із 2014 року – у ротаціях на фронті. 3 2017-го працювала на «Суспільному»: запускала реформи, створювала спецефіри, знімала документальні фільми. Реалізовувала освітні проєкти в прифронтових селах Донеччини та Луганщини. Авторка фільму «Відстань» 16 інтерв’ю з підлітками з лінії фронту. Прем’єра якого відбулась 6 червня 2024 року. Після повномасштабного вторгнення добровільно повернулася до «Госпітальєрів» – рятувала поранених, говорила про війну та пам’ятування у медіа. Загинула 29 травня 2024 року на Харківському напрямку за кілька днів до свого 26-річчя. Нагороджена орденом «За заслуги» III ступеня. У лютому 2025 року їй посмертно присвоєно звання Героя України (посмертно). Премія «УП 100. Сила жінок» 2025 року – присвячена її пам’яті.

@boomboxfamily моя любов ❤️‍🩹

дружба, випробувана роками ❤️‍🩹

Мам @yuliya_marynenko , не передати словами, як я вдячна тобі за своє життя. Я знаю, що ти прочитавши скажеш: ну нашо ти оце? Але я хочу, щоб ти бачила і читала, щоб всі бачили тебе. Твій приклад. Бо найбільше за все, я вдячна саме тобі. За всі твої «я не знаю як допомогти, але я хочу». За те, що ти завжди на моєму боці. За те, що ти підтримуєш мене кожного разу, коли я помиляюсь. За те, як ти мною пишаєшся і оберігаєш. За те, як ти моніториш моє «онлайн» в телеграмі, перевіряючи, що зі мною все ок. Мам, без тебе я б була не я. Я би нічого не змогла досягти, що є зараз, якби не було тебе. І повторюсь: коли ти питаєш «в кого я така вдалась?», я завжди буду відповідати: в тебе❤️

Зв++т за зб++р на авто для ударного взводу ББС 3 ОШБр на Харківський напрямок🔥 У ході збору було зібрано 362 854,88 грн, за які ми придбали 2 машини! Це результат, який склався з великої кількості маленьких внесків, поширень і простої небайдужості. І завдяки цьому вдалося зробити головне — передати авто туди, де вони рятуватимуть життя❤️‍🩹 Дякуємо вам дуже, кожному, хто долучився, підтримав і просто не пройшов повз💙 Зв++т за третю автівку — чекайте soon..

якби моє життя ілюстрували, то мій квітень виглядав би десь так🥹 4 міста за місяць, деякі міста відвідала двічі. Даша мандрівниця 🤪

Світ без України немає сенсу. (с) Паша Петриченко

📌📝

Зі святом 🐣🤍

volunteering — not as simple as it seems. part two — more honesty, more reality, less stereotypes. what’s behind the image? stereotalks — look closer.