Мене сьогодні криє сильніше, ніж рік тому.
я доспала ще кілька годин. Недоїла ранкове гівно, зібрала трохи речей й пішла в метро, щоб доїхати в центр до друзів.
На мені був рюкзак з платтям, трусами і ноутом. На шулявці черга півтори години в аптеку за трьома препаратами: спазмалгон, прегабалін, судинозвужувальні краплі. Люди скуповували ліки пакетами. Я злилась через це, через шалено-довгий час очікування заради хуйні.
на вулиці було тепліше, ніж сьогодні, у 2023. Я стояла в черзі і спостерігала як намертво застиг проспект перемоги (Upd: Галицький) В один бік
В якийсь момент з метро повалив натовп з клунками сумками валізами речей. Хтось запитав у мене: "а в яку сторону Житомирська, виїзд з Києва? А туди довго йти?".
Рух поїздів у напрямку "Аакадемістечко" було зупинено. Люди йшли пішки вздовж забитого машинами проспекту.
Я не панікувала і прийняла рішення залишатися в Києві. Було похуй на все взагалі
Цей проєкт, «Їжаки сміються» - мій перший спалах, нперша емоція, перша реакція на те, що відбувалося в Києві у перші тижні повномасштабного вторгнення.
Численні блокпости, барикади, протитанкові їжаки. У еклектику цього я додала власне тіло як декорацію. Декорацію до того, що стало новою реальністю о 5-й ранку 24 грудня 2022 року. Я відчувала себе декорацією.
Майже кожне фото знято за згодою військових: я довго пояснювала їм навіщо це роблю. Деякі військові фотографували мене за моїм проханням. 35 mm
Дякую всім, хто допоміг мені з цими фото.
(_я вже давно сприймаю використання образу протитанкового їжака, свого роду мейнстрімом, оскільки він (передбачувано) став одним з найпоказовіших символів цієї Великої війни_) Однак мені хотілося бути одною з перших, хто би зафіксував через власну призму сприйняття ці форми у перші дні їх появи.
Хай там як, а настав уже час протиставити брехливому світові ресурси іронії, насмішки і тверезої безтурботності. Бо якщо припустити, що ми програємо, то програємо радісно, без проклять і похмурих пророцтв. Ми не шукаємо спокою. Якщо світ так уже прагне вибухнути, то, можливо, ми – ті єдині, хто дасть йому на це право, тим самим даючи право собі марно його умовляти.
Georges Bataille 1976
