Олександра Ільницька

Я роблю дуже різні речі. Часом буває таке, що я ніколи цього не робила, але ви все одно запитуйте - і у 99% я це теж зроблю)) 1% - це, наприклад, якось мене попросили викувати дещо з металу. То це вже дійсно було ту мач, не змогла, бо не маю ні відповідних навичок, ні кузні )) Однак найулюбленішим моїм напрямком залишаються маски. ⠀🔸️ Я виготовляю маски з пап'є-маше у техніці нашарування. Це найбільш енергозатратна техніка: через маленьку товщину паперу і відповідно необхідність великої кількості шарів цей етап займає просто величезну кількість часу. Є люди, які допомагали мені з цим етапом, коли я зашивалась - може вони залишать свої враження в коментарях) ⠀🔸️ Я вмію і можу робити маски в техніці народних майстрів - з використанням гіпсу та тканини. Такі маски суперміцні, але у них є і недоліки : грубуваті риси, залежність від обмеженої кількості майстер-моделей і відповідно бідність індивідуальних дизайнів, останні створюються восновному за рахунок розпису. ⠀🔸️ Я вмію і можу ліпити з маси пап'є-маше, але саморобна маса часто тріскається під час висихання, має зернистість і теж не дає можливість робити тонку роботу. Ідеальна професійна маса, яка в роботі нагадує глину - існує, але непомірно дорога. І люди такі: "Скількииии? Так це ж просто папір 😏". ⠀🔸️ Я можу відливати маски з пластику або працювати з термопластиком. Тоді буде і міцність, і тонка робота. Але тут ціна питання ще вища. Бо матеріали шалено дорогі. ⠀🔸️ За вашим бажанням я можу зробите все, але для себе обираю техніку нашарування. Це оптимальний для мене варіант співвідношення ціни, якості і мого авторського бачення. З нею можна "тончити" і робити дрібні деталі, у результаті маємо рівну поверхню без необхідності додаткового шліфування та шпаклювання. Але у неї є і недоліки - б̶і̶л̶ь̶ ̶у̶ ̶д̶у̶п̶і̶ ̶в̶і̶д̶ ̶б̶а̶г̶а̶т̶о̶г̶о̶д̶и̶н̶н̶о̶г̶о̶ ̶с̶и̶д̶і̶н̶н̶я тонкі виступаючі елементи ( наприклад, вуса), тонкі краї, які мусять бути тонкими для краси, можуть надриватись. Вони не відірвуться зовсім, але верхні шари можуть тріснути. ⠀🔸️ Тому я завжди пропоную гарантійне обслуговування своїх дітиськ. Приносьте маски на реставрацію, ця послуга довічна і безкоштовна.

Не кольорові кролики і не шоколадні яйця – з давніх часів основними символами української весни були птахи🪺🐦‍⬛️ Саме птахи – провісники пробудження природи та наближення тепла, тому українці випікали обрядових жайворонків з тіста, робили з глини свищиків та зображували, прикрашаючи дім. Паска, яйце, хрестик, квіти чи вербові гілочки – також незамінні атрибути Великодня, які усоблювали собою відродження та родючість. Їх зображували на витинанках та святкових рушниках, а писанки підвішували до сволока. Як просто та з любов’ю до традицій прикрасити простір по-весняному у сьогоденні – нам розповіла у гайді художниця Олександра Ільницька @atticprops . Гортайте, зберігайте поради та втілюйте 🌿

Трохи зимових підсумків. Бо це, так би мовити, "високий сезон" у масочній справі. Отже, я придумала і створила 22 маски. 17 з них знайшли нові родини. Можна було б і більше зробити, але у мене є й інша діяльність) Щороку я кажу, що почну робити маски з літа і щороку сама ж з цього сміюсь) Правда така, що практично все було зроблено у грудні. Тому часом клеїти це нескінченне пап'є-маше допомагали мої вірні помічниці. А Женя ще й розділила тягар виїздів - бо ми побували на Куражі та на Смику. Всі пам'ятають, якою була ця зима. Відсутність електрохарчування добряче ускладнила задачі. В холодній майстерні маски сохнуть повільніше. Сушились і на обігрівачах, і феном, і на дров'яній печі. Працювали зі світлом від ліхтарів, розряджали в нуль екофлоу, полювали за електрикою в гостях. Я носила маски з собою до рідних на свята - бо просто не вистачало часу. Парадокс, але труднощі робили процес ще веселішим. Ми горлали пісні, дивилися "Дивні дива", сміялися. А на заходах нас було видно та чути здалеку. Бо, по-перше, ми дуже красіві. А по-друге, маски теж такі нічого, еге ж? Прощаємося з персонажами Маланки до наступного року. А поки що...будуть інші 🙃

Завершити цю зимову розповідь хочу своїм улюбленим Чортом. У мене завжди є улюбленці і вони чомусь ніколи не співпадають з вибором людей 😸 Чесно кажучи, не встигаю сумувати за Маланкою, адже триває виробництво масок еммм... іншого цільового призначення. Най вже буде весна.

Мушу зізнатися: дуже люблю робити чортів. Навіть більше, ніж кіз. Я знаю, що причина в моєму походженні, але не можу цього довести 😸 Раптом хто не знає, родом я із Закарпаття. Як на мене, саме цей регіон буквально просякнутий містицизмом. І хоч у нас не було традиційної Маланки, я росла під моторошно-захоплюючі історії про сусідів, які виношували під пахвою чортів собі в допомогу. Про те, яка чортівня потім коїлася у них в господарстві - наприклад, худоба щоночі опинялася на даху стайні і зранку доводилося будувати такий "місток", щоб звести її назад. Про душі тих ґазд, які наприкінці життя не могли покинути тіло - і доводилося розбирати стелю та стріху. Але мій Чорт добрий. Поки що живе собі у мене на стіні. Нічого містичного вдома не відбувається. А може я просто не маю худоби))

Може десь комусь чорти і нашіптують зробити якісь не дуже хороші вчинки. Але ця Чортиця шепоче лиш одне: "Візьми ось ту яскраву помаду, посип блискітками обличчя і СЯЙ!" Чим темніші часи - тим яскравіше треба сяяти та освітлювати шлях іншим. Ця маска вийшла саме такою. На Смику я постійно помічала її в натовпі. І це мене сильно тішило, бо ж ідея спрацювала. Не така, як усі інші. Смілива, навіть нахабна! З легким вайбом 20-их років, але так, ніби їх полюбила сучасна дреґ-королева) Тому тут і колір фуксії, і яскравий макіяж, і септум. Коли я розписала обличчя Чортиці - трохи підвисла з рогами. Пробувала однотон, і рожеві, і сірі, і так, і сяк - та нічого на подобалось. Поки не вийшов космос. І власники у неї теж космічні ✨️💅

Надворі лютий, прикручувати щедрівки до дописів якось вже геть не годиться. Над іншими масками трохи ламаю голову щодо саундтреків, а з цією Козою все якось само собою вийшло. Бо я ж намалювала вам ніч. І сріблясті зорі. Ось таке особливе замовлення від прекрасної пані, яка дуже любить чорний колір (тому що я не була б собою, якби не зашутила дурацькі жартики про темні ритуали 😅 )

Принесла вам чергову кізоньку. Дуже мила, така навіть трохи зефірна. Тому, певно, її одразу і вдочерили) І висновок на наступний рік: скільки би кіз я не зробила - треба більше!

Михайло, можна Михась, Мишко, Михайлик. Справжній кавалер, який подасть лапу і прореве на вушко купу компліментів. Найміцніший легінь нашого кута, любить помірятися силою. Потайки заздрить Крилатому Ведмедю, бо думає, що той вміє літати. Зате у Михайла морда симпатичніша (або принаймні вона є😅) Він дуже зручний і гарненький, але якось так вийшло, що досі не знайшов свою половинку. Не змушуйте його заводити тіндер.

Майстерню на горищі завалило снігом, а Саню, тобто мене - завалило роботою. Раптом що, я не скаржуся ні на те, ні на інше. Просто зараз постінг - це така собі легітимна прокрастинація. Наче і не просто сіла перевести подих, а роблю щось корисне для сторіночки 😅 Але найголовніший поштовх дає календар - бо не чекати ж наступного сезону? То взимку все ж якось воно доречніше буде, ніж серед літньої спеки. Коротше, щось я розбалакалась. Представляю вам двійко антропоморфних масок. Це такі собі універсальні солдати Переберії, бо залежно від костюмів і концепції з них можна створити багатьох персонажів. Наприклад, із цього тестостеронового бороданя може вийти класний, простигосподи, Піп. Бородань досі у мене. А прекрасна пані (червона помада, чорні стрілки, легка хімія на голові) - запала в душу симпатичному чоловікові і переїхала до нього. Не засуджуйте!

Знайомтесь з Олександрою Ільницькою @atticprops — мультидисциплінарною художницею, яка створювала маски для фільму «Памфір». Її експозиція масок до Маланки триває в магазині «Всі. Свої» у ТРЦ Respublika Park (вхід 4) до 15 січня. Запрошуємо відвідати виставку та ближче познайомитися з традиціями, а детальніше про маски — читайте в пості.

Сподіваюся, ви теж помітили, що всі мої маски кіз мають свій характер? Що би ви сказали про цю Чорну Козу? Безперечно - красива вишуканою красою. Елеґантна, загадкова і драматична. Вона як маленька чорна сукня в світі обрядових масок. Але з легким натяком на overdressed, бо якщо організм нашіптує тобі піти в бар в будній день в золотих лелітках - йому видніше. У Кози леліток немає, але є золоті сухозлітки на кінчиках ріг і золоті шелести - щоби люди здалеку почули про наближення такої краси і з повагою розступилися. І звичайно це не співпадіння, що оселилася вона саме у @zveto4kina - жінки, яка має прозорі штани з лелітками і танцює так, що можна вмерти від зупинки серця [чи від заздрості]