я все ще люблю моделінг
і зараз люблю ще більше, бо це нарешті більше схоже на здорові стосунки, де ми приймаємо одне одного))
моделінг майже завжди починається у віці, коли ще складно відрізнити власні бажання від нав’язаних, коли ще не сформована опора на себе
і тому довгий час це існування у світі зовнішньої оцінки– відповідності, відмов, бажаності
зараз, коли в мене більше немає опори на моделінг і він скоріш як хобі, ніж основний рід діяльності, я дозволяю собі бути поганою моделлю: без стегон 90 см, без обовʼязків перед агенцією
у мене є можливість відмовляти і залишатися собою навіть у системі, яка побудована на підлаштуванні
це точно не робить мене «кращою» моделлю, бо мої амбіції в цій професії значно знизились
але точно робить мене більш усвідомленою в тому, що я роблю
і більш щасливою :)
і, мабуть, вперше стійкою всередині цього процесу
я не люблю бігати
але люблю себе після бігу, люблю свої бігові аутфіти (особливо з @adidasukraine 🤍), люблю недільні ранки, а найбільше мабуть @nabikrun люблю
ANNA ODYN — 28.03 в @aborecords
Учасниця НаБіК ком’юніті.
@annaodyn — висхідна артистка київської сцени, яка готує коктейль із сексуального electro та tech house, приправлений глибокими вокальними партіями.
Її сет — це про настрій, тіло і звук, який тримає і не відпускає.
28.03 в ABO
19:30–21:00 — сет від Anna Odyn
🎟 Квитки — в шапці профілю
💚 Всі кошти з квитків — на @khartiia_corps
я вітаю цю маленьку дівчинку з днем народження. чесно кажучи вона найпрекрасніша людина, яку я знаю: найкрасивіша, найцінніша, найцікавіша. вона постійно про це забуває, але я стараюсь їй нагадувати — коли вона хоче мене слухати))
вона багато бешкетує, дурачиться, дражниться — ця дитина, і це так чудово. без цього жити було б не так цікаво ні їй, ні всім навколо :)
і знаєш що?
я дуже хочу, щоб вона ніколи цього не втратила.
щоб у ній завжди залишалась ця сміливість — бути дивною, голосно сміятись, вигадувати, бігти кудись, навіть якщо ніхто не розуміє навіщо.
щоб вона не забувала, що світ величезний і цікавий, і що в неї завжди є право досліджувати його по-своєму.
я знаю, що на її шляху буде багато всього — сумнівів, страхів, помилок, моментів, коли здаватиметься, що вона загубилась.
але я також знаю, що вона виросте у людину, яка вміє відчувати, любити, вірити і бачити красу там, де інші проходять повз.
тому сьогодні я просто хочу її так сильно-сильно обійняти — маленьку, смішну, трохи бешкетну —
і сказати:
у тебе все вийде!
і ти варта всього найкращого в цьому світі!
з днем народження, маленька я 🤍
в передчутті 8 березня зʼявився один внутрішній конфлікт, яким хочу поділитися.
у прагненні відійти від совкової естетики тюльпанів, откриток і декоративної жіночності, ми почали дедалі наполегливіше наголошувати на боротьбі за права жінок. і це цілком зрозуміло: саме з цієї боротьби історично і виросло це свято.
але іноді мені здається, в цьому процесі ми непомітно почали соромитися м’якості. Наче ніжність, краса чи сексуальність автоматично знецінюють нашу силу.
хоча сама ідея рівності, здається, якраз у протилежному.
у свободі бути різними.
у можливості обирати, якою проявляти свою силу- гучною чи тихою, жорсткою чи м’якою.
я хочу дозволити собі цю м’яку силу.
хочу бути жіночною, чуттєвою, сексуальною.
і коли я не хочу боротись, я хочу мати можливість зробити цей вибір і не бути за нього закенселеною.
бо для мене рівність– це не про одну правильну форму сили.
а про свободу кожної з нас бути собою!
а на десерт ніжний коментар з тредс🌼
