nastia

nature against humanity, humanity against nature

друзі, там важливий збір подруги в описі профілю на посильну суму, давайте швиденько закриємо (репости дуже влучні)

сьогодні мені 29. раніше казали, що у цьому віці ти нарешті відчуваєш рівновагу після буремних early and mid 20s. війна, що охопила всю країну, змінила мою/нашу золоту молодість — стабільним в ній лишається тільки темп занурення світу в темряву, а 2021, 2019, 2013, 2007 і 24, 22, 16, 10 видаються ідилічними. перед початком чи після закінчення чергової кризи. ну, 10 років — quite literally прекрасний час. не знаю, чи буде нагода все ж пожити ту зрілу молодість нормально, але знаю, що в день народження завжди варто відкрити збір. посилання в описі (upd: збір закрито) 🐋

)))) 🔪

fall

experiencing calmness under the tuscan sun

на фоні улюблених крісел Михайла Завального, які нагадують про мрійливі, сповнені надії часи 🛩️

Upd: Збір закритий, підтримуйте інший в описі. Лонг тайм ноу сі: долучаюсь до збору на РЕБ для кейсевака медслужби ОЗСП, де несе службу Діма Казаков @kazakov.nada Пояснювати важливість засобів РЕБ немає сенсу. Всі розуміють, що це і збереження техніки, і найважливіше — збереження життів. У себе Діма наочно описав, як вони їздять на позиції повз поле, і на цьому полі кожен раз з’являються нові і нові спалені авто. Бо вони були незахищені. Наша задача — захистити машини медслужби, щоб евакуацію можна було проводити безпечніше. Загальна сума: 362к Моя сума: 7к Банка — в біо Paypal: [email protected] Лайк, комент, репост, донат 🫰🏼 Сума вагома, тому закликаю також відкривати додаткові банки! Хто готові — напишіть @sko_volunteer Цьом 💋 P.S. Дизайн: @acute.little.things

десь

пейзажі, дощові хмари карпат

David Rieff, Susan Sontagʼs son, wrote in the foreword to the 2024 Ukrainian edition of Regarding the Pain of Others, by ist publishing: “The existential war for physical and cultural survival that Ukraine is now waging would have horrified her, but it would not have surprised her in the slightest. She knew that horrors would not cease. And she had no patience for those who today—just as in 2004, when she wrote this book—are ‘constantly surprised by the existence of cruelty and always find themselves shocked or even disbelieving when confronted with evidence of how much pain people are capable of inflicting on others’ (Ukrainians have come to know such people through direct experience). We all know such people in the West—those who were shocked by Bucha; those who, in my mother’s words, ‘have not yet achieved moral or psychological adulthood’. She—for whom Bucha would not have come as a surprise, but rather as an unforgivable crime—believed that ‘after a certain age, no one has the right to such innocence, such superficiality, such a level of ignorance or amnesia’.”