про відтворення інструментальне. пісеньки бринчати й баре ставити – ефектно виглядає, а ще й голосом вміти керувати то взагалі спортивно. тіко буласка не любуй си собою, бо хочеться переїбати, справді. Ноти – ,явище ото, геніальна річ – важко осягнути створене тими дванадцятьма індентифікаціями... не говорячи вже про ритм, інтервали й можливості настрою. пам'ятаю яко знав п'ять акордів на гітарі і бринів собі кайфово хуйню всяку, ще й красувався тим.
тоді Бог(назву це так) прислав мені тоді одного пацана, в якого був подібний діагноз. але той дуже хотів вчитись нот, і заохочував мене в цьому. – на хрін мені якісь ноти, якшо я вже вмію грати на гітарі? – запитав тоді. – та бля чуваче, воно тобі набридне колись. уяви які цікавості нас там чекають. – сказав кент. то був вісімнадцятий рік, тоді й вчилися з кентом нот, верніше ''музичної імпровізації''. заєбісь було, і заєбісь є:) завчені пісиньки веселять народ, а знайомі ритми й слова, бува, викликають стояк. та чи пробував колись джемити? грати те, що відчувається, й поринати в той інший світ. світ, з іншим часовим простором і відповідальністю за можливість розуміти музику – тра бути вдячним. й можливість інструмент в руках тримати, тож крута можливість. а виражатись на ньому потрібно вчитись і довго вчитись.
ще скромності наберись, пригодиться. скромність важлива річ. з скромністю й не цурайся комункацію ефективну будувати і в очі вільно дивитись і з собакою не забудь погуляти(ну ви поняли) маю фразеологізм крутий: ''високо літаєш, низько сядеш'' а помічне слухай:) такий то часовий простір наш... не вийобуйся, шо вмієш на велосипеді їздити і путін пшов нахуй
якби я написав, шо то на плівку фотографувалось, попустило б?
лайно собаче! знову холодос пустий, тільки лайно собаче. є питаннячко: для чого та енергія від їжі, коли дихати не вмієш? вчитись тра завжди, кажуть мені все життя. чому ніхто не вчив дихати?
холодильник поповнюється їжею, бо їсти хочеться. голова знаннями, шоб собі у мізках валялось, вдруг пригодиться. а момент тепер теж потрібно чимось заповнити... ''кожен сконцетрований вдох і видох – дарує відчуття присутності/усвідомлення й стану свідомості'' – казав один кучерявий злипень-кент. справді чудово тим страдати, й якось відчувати життя, бо дні шось дуже швидко пиздують і варто якось кайфи ловити від тих годин. бува тільки вдихнеш і бачиш ті свої полички, і якось зрозуміло куди то все складати. вчитись тра завжди, кажуть тако, а самі раз вдихнули видихнули, а більше не можуть – з меблів пилюку витирають і паяються шо то люди говорять. люди дохуя говорять, а життя жити - не живуть. ''ти сам собі країна, зроби порядок у своїй голові'', справді, тоді й пустий холодильник буде мати суть, а не жерти – так шоб посрати; і знання – щоб просто були. вчитись тра все життя, навіть дихати все життя... для крутого Українського народу підготував мотиваційну цитату Кузьми: ''щасливої дороги в наших звитяжних починаннях, Слава Україїні, путін пшов нахуй!''... блядь, а сенсу то нуль:)))))))))))))))
@antaaarctica знімкував – на плівку!!! помітив, шо модно про то повідомляти.
пам'ятаю той вечір(фото 2), з собакою тоді вперше телепатично порозмовляв.
ге ж, я малий був троха єбанутий, курив багато, і здавалось тоді більше нічо не хтів. на фото зі мной Данилова собака, Джеком звуть, старий як мої мрії стати професійним футболістом(дуже старий). Данило пішов у атебе попити коки-коли, а мене з собакою лишив на вулиці, бо сказав охранник шо єбав цих двох пускати, ше насруть мені тут і баба Люба(прибиральниця) то всьо потім буде мити – ше ногами почав гупати ніби я людською не розумію.
сіли тако з Джеком, та й почав шось з ним собі балакати, бо то трохи крінжово тако сидіти і нічо не говорити. пздів шось потипу: ''ти знаєш, шо ти собака? ти знаєш про це, чи ні?...''. довго з ним Данила чекали. Джек ділився зі мною своєю мудрістю, не тримаючи зі мною зорового контакту, бо дідо сліпий троха, та й у собак то так не прийнято. кульмінацією нашого діалогу стало то, шо пес відчуває що старий уже і скоро буде відлітати в рай собачий. я його обійняв й подякував за повчальну розмову, на очі навернулось трохи сліз(справді чучуть).
прийшов Данило, хотів вже було скаржитись на повільну касиршу, а мені було байдуже – попросив його тіко сфоткати мене з псом. зайшов до дому виставив то в мережу і підписав "wisd"(wisdom), типу "мудрість''. логіка в тому, шо старий – знач мудрий. зрозуміло ж, що то я сам з собою в голові страдав.
пройшло три роки, Джеку 13 років. Суперський молодець – ганяє по пасічній як тоді жваво-бадьоро, й сук досі трахає. трохи аналізаторів своїх не вистачає, та дивлюсь на нього й бачу шо не жаліється. дивлюсь на нього й згадую, як сам собі нагадав про старість, смерть й Бога. зараз чую як клонить мене до Бога, бо поняв шо то є. в пустоту тяжко якось гукати, тому звертаюсь, бува, до дерева, камінця, до чарки, до інструмента, до тварини. Джек мене того навчив))
отако типу повийобувався шо дуже мудрий, а насправді нема немудрих голів.
як то один дядько крутий казав: ''ко-жен з нас щось може, ґан-джа до-по-може''
📸:
1. @antaaarctica
2. @dnlayo ін тусаузенднайтін (2019)
не їла б Єва всяку хуйню, то голі б ходили, і весна вічна була б, і москаля не було б.
мав нагоду побачити такий склад з речима. тіпікал гардероб дрочуна на тканину. каже мужик шо то всьо в Африку везе і клопів тоже і хлопів тоже)))
пацанва зробили всю роботу. всі в поті і в пилюці, отримали по 300 грн, на таблєтки для хребта, мабуть, і на дівчат троха, також, мабуть.
отако то не новина для нас, шо важко та копійка дається. шо важко то аби було як хочеться.
та похуй насправді... т-коби мир настав, шоб як у людей було, і не нив, шо не встиг життя жити.
в сьогоденних умовах, на прикладі жертв російської агресії, бачимо, шо все матеріальне може стати пилюкою. поки орк тут, твоє життя не має значення, ні для нього, ні для тебе.
чи якось то можливо свіжо мислити про майбутнє?
помічали? як гріє серце донат на потреби ЗСУ.
"для дому та сім'ї не шкода, а для себе на шмотки – шкода'' – то слова Кузьми, дореч.
"У мене завжди один і той же стиль: джинси, куртка, спортивне взуття або кросівки. Головне, щоб було легко, зручно. І в повсякденному житті, і на зйомках, і на концертах. Чесно скажу: я жмикрут! Нелегко розлучаюся з грошима, тому що вони мені непросто даються. Для дому та сім'ї не шкода, а для себе, на шмотки – шкода. Що я, нарцис або альфонс, щоб наряджатися?"
Слава ЗСУ, за то шо у Франику наші мрії, іще, не розлетілися як дим. Бо добре, чи зле із нами завжди ви❤️
послідовно твори.
довго ходитимуть люди, довго творитимуть…
07.08.— 08.08.2021. «то була наша ідея» сміючись від щастя, тикали пальцями ми на танцпол. доречи, тоді вперше єбашив сольний экспонат.
велика дяка культурі, в яку занесло течією життя. круто було💡 @_i.de.ya
буде:)
