навіть не знаю, які я місяці люблю більше: коли стільки щасливих моментів, що не встигаю записати їх у свій блокнот, чи коли їх не менше, але час якось не стікає крізь пальці?
сидячи в зволожуючій масці та налаштовуючись на потяг зі страхом нічної евакуації, зафіксую пару моментів.
З Анютою зʼїздили в чарівне місто Хмельницький.
я переконалась, що в мене є мізки та почула, що я така «ні риба, не мʼясо» по словам невролога. я так гучно сміялась в її кабінеті.
коханий засунув у свою машину мій велик, і я катосила на ньому по Галицькій землі.
я майже через день їм полуницю та дізналась, що не добираю вуглеводи. тому купила до хати хліб, вівсянку, макарони та кіноа.
я знову почала подобатись собі на селфі та почався сезон моїх циганських спідниць.
з Ульою та Бусьою були на фестивалі, потратили купу ґрошей на книгу, посуд та прикраси.
Оо Боже, я мала це згадати в перших рядках…..дівчата я купила ту саму сумку, в яку все вміщається та яка подобається. це справжній скарб, бо я знайшла її на базарі в Хмельницькому від місцевого виробництва.
блін напевно не вистачить місця на ще більше моментів😿
«Поруч – другове плече»
У СУМі ми звикли бути поруч. У мандрівці, на таборі, у житті. Сьогодні – поруч і на війні.
ДОЛУЧАЮСЯ ДО ЗБОРУ Волонтерського штабу Спілки Української Молоді в Україні, який відкрив збір на два пікапи для сумівців на фронті.
🚙 Один автомобіль – для подруги-сумівки у війську
🚙 Другий – для сумівського друга з 44-ї бригади
❗️Потрібна немала сума – 15 000 доларів або 654 300 грн
🎯 Моя ціль: 5000 грн
Це вартість двох машин, які працюватимуть там, де транспорт щодня рятує життя: підвезення, евакуації, виконання бойових завдань.
Бо другове плече – це не лише слова.
🎁 Серед усіх, хто задонатить від 20 грн, розіграємо книжку «УПА. Історія нескорених». Вказуйте своє імʼя при донаті 👌
І так - кожен донат важливий. Навіть ці 20 гривень! Бо великі збори складаються саме з маленьких внесків.
🔗Покликання на банку в шапці профілю!
Долучайтеся 🙌 Віримо у нашу спільну міць! Коли свої на фронті – ми теж маємо бути поруч. Гартуйсь!
я вже перестала рахувати скільки я живу у Львові, але точно менше, ніж пів року. вже бажання повертатись в Київ все менше, хоч і з Альою у Львові 70% наших розмов займав Київ, а точніше те, як він немає хорошого ґазди.
березень - це перший місяць в якому я не записувала у свій блокнот щасливі моменти, і це означає, що їх було вдосталь багато. навіть в другій частині місяця ютубмюзік мені підкидав такі вчасні нові треки. в березня я зменшила на 50% дозування ад, і була десь на 17 тренувань. я працюю на двох роботах, які мені дуже подобаються. а ще в січні я думала, що мене покинули будь-які карʼєрні амбіції.
я не зрозуміла виставу «Конотопська відьма», навіть розчарувалась. часто їжджу трамваєм та читаю книгу, або рукопис моєї подруги, який змушує сумувати за Луганщиною, де я ніколи не була. я досі дивуюсь від пенсіонерів у львівських маршрутках, я вам клянусь, що пенсіонери у Львові та в Києві - це різне. у Львові вони більш зухвалі. але за те, що вони сваряться українською, я можу бути терплячою.
забування війни у Львові та в Києві - це дуже різне, але воно є в обох. сучасне мистецтво перебуває зараз в кризі.
пише щаслива дівчина, яка зустріла цю весну в Києві. інколи мені соромно, що я щаслива серед всього цього, але потім згадую, що я на антидепресантах.
лютий був дуже теплий серед холоду та темряви, і поки найбажанім місяцем цього року. я відкрила для себе життя, де є мінімум стресу, робота на якій помітний результат твоїх старань, де є улюблена студія спорту і де тобі хочеться смачно годувати друзів, але не хочеться мити посуд)
я купила собі набір для колажування. поїхала на малу Батьківщину, щоб бути з рідними у важливий день. спробувала, що це таке ліногравіювання. знайшла коліжанку з Франції з якою спілкуюсь раз на тиждень. спробувала ще якусь прикольну штуку ебо, чи щось таке. каталась в темному парку на качелях. ходила по галереям. ходила на денсхол. танцювала в боенавісті. нарешті побачила фантастичну квартиру Русі. та відмітили днюху Шуні.
подивимся, що буде далі.
нарешті цей місяць закінчився. він почався так неймовірно. він тягнувся настільки довго як вічність. крім всього, я встигла прочитати 2 книги. це була моя потреба.
одного вечора, я просто вийшла з всіх робочих чатів нарешті. пішла в заклад замовила гарбузовий суп та келих вина. я просто читала наодинці та насолоджувалась рожевим сухим. я відчувала життя. я його навіть змогла відчути вранці, коли дивилась на схід сонця мовчки, нічого не роблячи.
я нарешті пішла на йогу, яка повертає відчуття — хар (це щось типу життєвої енергії)
я за багато років відчула, як моє тіло підіймає температуру. і я зрозуміла, чому люди бояться самотності. саме в той момент, коли кусала котлету та плакала, бо я дуже не хотіла її їсти, але розуміла, що мені треба хоч щось покласти в свій шлунок, щоб прийняти жарознижувальні. а потім я плакала від безглуздості цієї ситуації, і подумала, що якби хтось був поряд в цей момент, то ми б посміялись разом, або я не плакала б, а просто злилась, що мене хтось змушує їсти ту чортові котлету.
я завершила співпрацю із Змінотворцями. доцільно подякувати після такої новини, і я дякую за досвід, і найбільше за людей, вдячна за синергію ідей та істеричний сміх. на останньому таборі, я думала про СУМ, і про те, що своє захоплення та справу серця дійсно не варто перетворювати на роботу. Петро був правий в цьому. ну або ж робити лише під себе щось комерційне, треба ще подумати про це. і до речі, в мене зʼявилось нове хобі, яке не для роботи, не для визнання, а для себе.
прочитано 2 книги
дуалінго 29 днів
7 тренувань
15 днів, в яких накрокувала 8к+ кроків
купила 3 шапки
ні, нічого кращого не придумала.
цю пісню слухала ще тоді, коли могла собі дозволити танцювати в людях в одних колготах. ось то були безтурботні часи….
Підсилюю збір на 6 млн від @dotyk.platform на потреби семи підрозділів, в яких служать випускники і випускниці УАЛ.
‼️ Моя ціль: 7 000 грн
Будьмо єдині з кожним, хто поруч. Хто тут і сьогодні. Щоб нами почате не мало кінця.
Частина нашої спільноти зараз у лавах сил оборони. Вони борються за нашу спільну мрію — жити вільно, без страху й чужих законів. І ми тут і зараз — їхня надійна підтримка.
Доєднуйтеся до збору донатами, репостами і баночками.
Посилання на збір в шапці профілю 🫶
Алю, напевно я досі не вірю, що ми це зробили - ми поїхали в Стамбул в, який планували ще поїхати у 2021. так пишаюсь нами.
ми намагались жити це життя, як нормальні, щасливі та безтурботні. чим ближче було до Рідної тим менше сил було для намагання. памʼятаєш центральний МакДональдс в Будапешті? я десь написала про ті відчуття та нашу розмову.
а ще памʼятаю турецьке пиво «Бомонті», яке ми пили на пляжі. колись я мріяла, що в дорослому житті з подругою ось так буду пити пиво на пляжі.
Шуня каже, що я не вмію говорити «люблю», тому кожен раз, коли мені каже, що любить мене у неї на обличчі вимальовується очікування: «що вона зараз скаже, або зробить?»
я дійсно мало говорю про свої почуття, особливо хороші та позитивні. напевно мені здається, що воно кудись втіче, або хтось знецінить. тому щось негативне, здається, я частіше кажу, бо хочу, щоб саме воно втекло від мене.
я краще пишу, ніж говорю. так ось: люблю вас мої рідні! конкретні персоналії назвуться індивідуально та персонально.
Вона — подруга-сумівка. Людина, для якої “Бути готовим служити Богові й Україні” — не просто гасло, а життєвий вибір.
Вона прийшла в СУМ вже свідомою, зрілою українкою. Була поруч із юнацтвом, з командою, з Україною завжди, коли треба діяти!
Коли росія наблизилася до її рідного селища, саме вона підняла синьо-жовтий прапор — попри страх і небезпеку.
А коли рідний дім опинився під окупацією, вона не здалася. Стала на захист.
Сьогодні вона — воює. І, як тоді, не відступає.
🚙 Зараз їй та її побратимам з ОШБ “Лють” потрібна наша допомога — автівка, що витримала сотні виїздів, зламалася, але не здалася.
Її ще можна відремонтувати. І ми маємо це зробити!
📍Ціль збору — 150 000 грн.
Моя - 3000 грн
Бо кожен кілометр, який долає ця машина — це життя наших захисників.
Бо кожна гривня — це наш крок поруч з нашими воїнами, з Україною.
🔗Посилання на банку в шапці профілю
💳Номер картки банки
4874 1000 2159 9579
💙💛
Долучайся! Поширюй! Донать!
Ми не можемо залишити своїх!
Збираю команду та підсилюю збір на 1,4 млн на модернізацію 300 FPV від @arm.drone.up & @dotyk.platform для 1 батальйону БпС «Хижаки висот» 59 ОШБр.
Наша ціль: 30000 грн
‼️ Виклик: на фронті активно використовуються FPV-дрони, що надходять від держави. Більшість із них потребують доопрацювання: заміну відеопередавача з антеною, заміну модуля зв’язку, виправлення дефектів. Без цих змін техніка непридатна до ефективного бойового застосування.
✅ Рішення: Drone Up вирішує цю проблему. Зусиллями волонтерських майстерень щомісяця модернізуються та ремонтуються близько 200 FPV-дронів.
На суму, яка потрібна для купівлі 1 нового FPV майстерні, опрацьовують та повертають у стрій 6-8 пташок. Уся робота виконується фахівцями-волонтерами безкоштовно, тож закуповувати потрібно лише комплектуючі.
🫵 Наша дія: донат + відкрита банка у моїй команді (пиши в дірект). Або ви готові просто задонатити, то велкам по посиланню в шапці профіля😌
Збираємо якнайшвидше, щоб запустити наших пташок у небо Покровська.
люблю культуру, як є тут і зараз розглядати та досліджувати.
культура, яка в метро, в маршрутках.
культура на паромах.
культура на вулицях.
але не культура в музеях.
в Туреччину хочу повернутись не зважаючи, що ця поїздка не була про позитивний захват, це було як сучасне мистецтво, яке викликає в тебе суперечні емоції.
ай лайк іт.
